Украинка Леся (UK) — Кассандра

Тут можно читать онлайн книгу Украинка Леся (UK) - Кассандра - бесплатно полную версию (целиком). Жанр книги: Поэзия. Вы можете прочесть полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и смс на сайте Lib-King.Ru (Либ-Кинг) или прочитать краткое содержание, аннотацию (предисловие), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.

Автор: Украинка Леся (UK)

Жанр: Поэзия и драматургия, Поэзия

Количество страниц: 27

Язык книги: Украинский

Прочитал книгу? Поставь оценку!

0 0

Кассандра краткое содержание

Кассандра - описание и краткое содержание, автор Украинка Леся (UK), читать бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки Lib-King.Ru.

Героїня Лесі Українки, пройшовши виснажливий шлях страждань і сумнівів, не така смілива перед обличчям смерті, як у Есхіла. Замість пророчого нестяму її охоплює дивний спокій, і вона зрікається свого дару. Героїня говорить про те, що пророчиця Кассандра загинула разом із Троєю, а себе називає рабинею. Вона ламає патерицю і знімає з себе діадему - символи віщунського дару жриці Аполлона - та кидає їх до ніг Клітемнестри. Лесю Українку цікавила саме особистість троянської віщунки, її психологія. Зробивши Кассандру головною героїнею своєї драматичної поеми, Леся Українка виписала цей образ більш глибоко і об'ємно. Її героїні притаманні почуття звичайної людини: вона сумнівається і вагається, прагне віднайти істину, страждає і підкоряється своїй долі.

Кассандра - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Кассандра - читать книгу онлайн бесплатно, автор Украинка Леся (UK)

1 2...5 6 789 10 11...26 27

Кассандра

Але для того,

щоб знести долі погляд, повноліття

твого ще мало.

Долон

Бачу я, царівно,

що ти мені не хочеш відповісти,

і я даремне тільки час гублю,

а я його не маю вже багато.

Кассандра

(здригається при сих словах)

Хто се тобі сказав?

Долон

Ми призначили,

щоб я вернувся, поки зійде місяць.

Кассандра

Але ж тепера місяць рано сходить!

Долон

То ж, власне, я тому не маю часу,

здається, й так його немало згаяв!

Поліксена

Пождав би ти безмісячної ночі!

Долон

Війна не жде, царівно,- поки б ми

безмісячних ночей тих дожидали,

то, може б, місяць освітив руїну

святої Трої. Я піду, царівни.

Щасливі будьте!

(Іде до брами, не оглядаючись, і зникає в ній).

Кассандра мовчки махає йому вслід рукою, а як він виходить поза браму, вона припадає до плеча Поліксени і гірко ридає.

Поліксена

Та чого ж ти плачеш?

Кассандра

Се ж я востаннє говорила з ним!

Що ж я йому казала? Все холодні,

непривітні слова, як ті мечі

ворожії, що мають заколоти

єдиного, коханого Долона!…

Чом я не кинулась йому до ніг?

Чом не благала на богів олімпських,

щоб він не йшов у ту лихую путь?

Чом не сказала: «Ох, не йди, загинеш!»

Чом я хоч поглядом не задержала?

Злякався б він очей тих зловорожих

і, може б… може б, він мені повірив,-

він сам казав,- та, може б, і послухав.

Дитина він перед очима долі,

не зважився б іти на їх огонь,

якби виразно бачив смерть видиму.

Ох, а тепер… Моє єдине щастя

конає там…

Поліксена

Кассандро! та вгамуйся!

Тож він живий! Чого ти так голосиш,

аж моторошно, справді! Не годиться,

ще хто почує! Нам додому час.

Кассандра

Нехай там чує цілий світ! Несила

мені мовчати… Ох, ти ще пізнаєш,

як тяжко найдорожчого втеряти!

Поліксена

Кассандро, годі! Що се ти говориш?

Ходім, тут темно, страшно, я боюся.

Вже пізно…

Кассандра

Пізно… хутко зійде місяць,

освітить поле… Мій Долон на полі

такий самотній, наче кипарис

на роздоріжжі… він такий хисткий,

він молоденький, ніжний - не до зброї,

до ліри, до кітари він удався,

до весняних пісень… Ох, що ж ті руки

порадять проти сих мечів важких,

що здійнялись над ним… Рятунку!

Поліксена

Слухай,

чи ти безумна? Тож збіжаться люди!

Готові ще й ахейці сполохнутись!

Кассандра

Ахейці?… Я замовкну… я не буду…

Довге мовчання.

(Кассандра тремтить всім тілом, спочатку щільно закриває лице покривалом і стоїть нерухомо, потім одкриваеться і пошепки говорить, стискаючи обидві руки Поліксені).

Ходім на браму… Ти ходи зо мною…

мені так страшно… я боюся долі…

Поліксена

Та як же підемо? На сходах темно.

Кассандра

Ох, ні, не досить темно, я все бачу…

(Простягає руки в простор).

Ох, Артемідо, сестро Аполлона,

богине ясна, погаси свій світач

на сюю ніч, на сю єдину ніч!

Нехай коханці менше мрій зазнають,

вони щасливі й так! Невже для того,