Коэльо Пауло — Алхімік

Тут можно читать онлайн книгу Коэльо Пауло - Алхімік - бесплатно полную версию (целиком). Жанр книги: Современная проза. Вы можете прочесть полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и смс на сайте Lib-King.Ru (Либ-Кинг) или прочитать краткое содержание, аннотацию (предисловие), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.

Алхімік
Количество страниц: 23
Язык книги: Украинский
Язык оригинальной книги: Португальский
Издатель: «Класика»
Город печати: Львів
Год печати: 2000
ISBN: 966-7493-13-х
Прочитал книгу? Поставь оценку!
0 0

Алхімік краткое содержание

Алхімік - описание и краткое содержание, автор Коэльо Пауло, читать бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки Lib-King.Ru.

Роман Пауло Коельо «Алхімік» було написано 1988 року, він став бестселером №1 у 29 країнах, а в 1998 році ввійшов до першої десятки найпопулярніших у світі книг. Основний сюжет взятий з європейського фольклору: тобто сюжет 1645 «Скарб дому» за класифікацією фольклорних сюжетів Аарне-Томпсона-Утера. Типовий представник - англійська казка «Pedlar з Swaffham» («Коробейник з Софема»), а також один з епізодів «Тисячі і однієї ночі». Головний герой книги - пастух Сантьяго, який живе в Андалусії. Одного разу він побачив сон, який вабив його піти до єгипетських пірамід, щоб знайти скарб...

Алхімік - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Алхімік - читать книгу онлайн бесплатно, автор Коэльо Пауло

Хлопець підіймався і спускався сходами палацу, не відриваючи погляду від ложки. Через дві години він повернувся до Мудреця.

– То чи бачив ти, – запитав у нього Мудрець, – перські килими, які висять у моїй їдальні? Чи бачив сад, який майстер садівництва створював протягом десятьох років? Чи роздивився чудові пергамени в моїй бібліотеці?

Засоромлений хлопець зізнався, що не бачив нічого. Його єдиною турботою було – не розлити краплі олії, які доручив йому пронести в палаці Мудрець.

– Тоді повертайся назад й ознайомся з чудесами мого світу, – сказав Мудрець. – Ти не можеш довіряти чоловікові, якщо не знаєш, у якій оселі він живе.

Трохи заспокоївшись, хлопець узяв ложку і став знову прогулюватися палацом, вряди-годи роздивляючись ті твори мистецтва, які висіли під дахом та на стінах. Побачив сади й гори навколо палацу, неперевершені квіти, вишуканість, із якою був розташований на своєму місці кожен витвір мистецтва. Повернувшись до Мудреця, він з усіма подробицями розповів йому про все, що бачив.

– Але де ті дві краплі олії, які я тобі довірив? – запитав Мудрець.

Подивившись на ложку, хлопець побачив, що їх розлив.

– Тож це єдина порада, яку я тобі можу дати, – сказав Мудрець із мудреців. – Таємниця Щастя полягає в тому, щоб милуватися всіма чудесами світу й ніколи не забувати про дві краплі олії у своїй ложці.

Хлопець нічого не відповів. Він зрозумів історію старого царя. Пастух любить мандрувати, але ніколи не забуває про своїх овець.

Старий Мелхиседек подивився на хлопця й двома простягненими руками зробив якісь дивні жести на його голові. Потім забрав овець і пішов своєю дорогою.

Над невеличким містом Тарифа є старий форт, збудований маврами, і хто сидить на його мурах, може споглядати майдан, торговця смаженою кукурудзою і клапоть Африки. Мелхиседек, цар Салема, сидів того вечора на мурах форту й відчував на своєму обличчі вітер левант. Вівці дригали ногами поруч нього, боячись нового хазяїна і збуджені стількома перемінами. Вони хотіли лише їжі та води.

Мелхиседек дивився на маленький корабель, який щойно відійшов від порту. Він ніколи не побачиться з хлопцем, як ніколи не бачився більше з Авраамом, після того як забрав десяту частину його овець. Але такою була його робота.

Боги не повинні мати бажання, бо вони не мають Персональної Легенди. Проте цар Салема щиро вболівав за те, щоб хлопець домігся успіху.

«Шкода, що він незабаром забуде моє ім’я, – подумав він. – Він мав би повторювати його не раз. Тож коли йому доводилося б говорити про мене, він казав би, що я Мелхиседек, цар Салема».

Потім він подивився в небо, трохи каючись.

– Я знаю, що це марнославство з марнославств, як Ти сказав, Господи. Але старий цар має право іноді пишатися самим собою.

«Яка вона дивна, Африка», – подумав Сантьяго.

Він сидів у чомусь подібному до бару, такому самому, як і всі інші бари, що їх він зустрічав на вузьких вуличках міста. Кілька осіб курили величезну люльку, яка переходила з рота в рот. За кілька годин він побачив чоловіків, які трималися за руки, жінок із затуленими обличчями і священнослужителя, котрий підіймався на високу вежу й співав, тоді як усі навколо нього ставали навколішки і стукалися головами об землю.

«Звичаї невірних», – казав він собі. Коли він був малим, то завжди бачив у церкві свого села образ святого Якова на білому коні, з оголеним мечем, і постаті, схожі на ці, що його тепер оточували, під копитами коня. Хлопець почував себе погано й жахливо самотнім, бо невірні мали зловісний погляд.

Крім усього, через поспіх від’їзду він забув про одну істотну річ, про ту єдину, яка могла надовго перешкодити йому дістався до свого скарбу: у цій країні всі розмовляли арабською мовою.

Хазяїн бару підійшов до нього, й хлопець показав на напій, який подали на сусідній стіл. Він виявився гірким чаєм. Хлопець волів би випити вина.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Поделиться книгой

Оставить отзыв