Мазепа Іван Степанович (UK) — Дума

Мазепа Іван

ДУМА

Всі покою щиро прагнуть,

А не в оден гуж всі тягнуть,

Той направо, той наліво.

А все браття: то-то диво!

Не маш любви, не маш згоди,

Од жовтої взявши води.

През незгоду всі пропали.

Самі себе звоювали.

Гей, братове, пора знати,

Що не всім нам панувати

І речами керувати.

На корабель поглядімо,

Много людей полічимо.

Однак стерник сам керує,

Весь корабель управує.

Пчулка бідна матку має

І оної послухає.

Жалься, боже, україни,

Що не в купі має сини:

Оден живе із погани,

Кличе сюди отамани.

Ідем матку рятувати,

Не дамо їй погибати!

Другий ляхам за грош служить,

По україні і той тужить;

Мати моя старенькая!

Чом ти вельми слабенькая?

Різно тебе розшарпали,

Кгди аж по дніпр туркам дали:

Все фортель щоб заслабіла

І аж вконець сил не міла.

Третій москві юж голдує.

І їй вірно услугує.

Той на матку нарікає

І недолю проклинає:

Ліпше було б не родити,

Нежлі в таких бідах жити.

Од всіх сторон ворогують,

Огнем, мечем руїнують,

Од всіх не маш зичливости,

А не слушной учтивости;

Мужиками називають,

А підданством дорікають.

Чом ти синів не учила.

Чом од себе їх пустила?

Ліпше було пробувати

Вкупі лихо одбувати.

Я сим, бідний, не здолаю,

Хіба тілко заволаю:

Гей, панове — єнерали,

Чому ж єсте так оспали?

І ви, панство — полковники,

Без жадної політики

Озметеся всі за руки —

Не допустіть гіркой муки

Матці своїй більш терпіти,

Нуте врагів, нуте бити.

Самопали набивайте!

Острих шабель добувайте,

А за віру хоч умріте

І вольностей бороніте,

Нехай вічна буде слава,

Же през шаблю маєм права.